Між торканням та дотиком різниця, як між уривком шансону з вікна авто та органним концертом, квитки на який були куплені за місяць і який слухав усім тілом.
Це мене не стосується. Не торкайся мене! Можна торкнутися різних тем у розмові, а можна доторкнутися глибокого і важливого.
Ми торкаємось один одного у транспорті. У годину пік торкання можуть бути відчутними, але навіть якщо від цього з’являються діти, їх просто здають у депо і забувають. З них згодом виростають кондуктори.
Можна випадково торкнутися руки, передаючи стаканчик з кавою, а можна доторкнутися так, що дотик буде смачнішим за саму каву.
У дотику – магія. Дотиком благословляють, через нього передається святість, їм лікуються хвороби, після рукостискання з великою людиною руку кладуть у шафу і показують онукам у свята.
Торкання випадкове. Дотик – навмисний, свідомий. Саме до тебе, саме так, саме зараз. Дотик – не обов’язково інтимний, але обов’язково дуже особистий.
У дотику – окремість та спільність. У дотику – доказ існування двох.
Дотиком я кажу тобі: Ти є. Я це підтверджую. Ти інший. Я хочу відчути тебе”.
Дотиком я кажу собі: «Я є. Завдяки тобі я це відчуваю. Я можу відчувати себе окремим разом з тобою».