Читання любовних романів – легкодоступна насолода та згубна непереборна звичка – в наш час є найпоширенішою причиною епілептичних припадків, особливо серед сентиментальних дам
Dr. S.-A. Tissot, «Traité des affections nerveuses», 1775
Смартфон – це зовсім не те, чим він здається.
Коли Вельзевул вперше спустив підняв технічне завдання демонам-розробникам, первісною ідеєю було створити невеличкий вібратор для мозку. Такий, що тільки обіцяє задоволення, підтримує мінімальне збудження, але незмінно призводить до фрустрації та гострої дофамінової недостатності (детальніше читайте в «Дофаміновому поколінні» Анни Лембке – книга, звісно ж, доступна на смартфонах).
Тому чи не єдина функція, з якою будь-який смартфон справляється на 100% – висмоктування дофаміну з мозку.
Дофамін – нейротрансмітер, який видавався мисливцям-збирачам, щоб вони, власне, полювали й збирали (й отримували від цього задоволення).
Він забезпечує не прагнення насолоди, а насолоду прагнення – і всіляко винагороджує збирально-полювальну діяльність у найширшому сенсі. Тому процес гортання стрічки у ФБ чи Ютубі дуже подібний до збирання грибів.
Ось там, під наступним деревом, ну точно грибочок, може навіть білий, ну нема – то таке, отам далі точно є… І так само ми збираємо відео й цікаві пости та зберігаємо в прокрастинаційну папку «дивитись ніколи».
І це можна робити годинами без жодного результату – окрім трьох: дофамінового виснаження, вивченої нездатності отримувати «важкий дофамін» (той, що від тяжкої, іноді нудної, але цілеспрямованої роботи), безповоротної втрати часу, несумісної з нормальним життям.
Додатковим завданням було створити пристрій, який повністю виключає із життя користувачів (це сучасна назва людей) стани нудьги та гри.
Людина, яка нудиться, – мерзенна в очах Князя пекла, бо саме в цей час вона з’ясовує, чого вона насправді хоче у своєму жалюгідному житті.
Ще більш неприйнятна – людина, яка грає, бо вона вільна, фантазує і сама встановлює правила. (Це різниця між playing та gaming — про перше все знає Віннікотт, про друге шукайте Aleksandar Dimitrijevic на Ютубі).
Про нездатність фокусувати увагу довше трьох секунд і сприяння розвитку СДУГ писати не буду – про це є багато рілсів і шортів. Які не кожен здатний додивитись до кінця.
Можливо Вельзевул читав Віннікота, і мав на думці подарувати людству цифровий “перехідний обʼєкт”. Той, що обіцяє зменшити тривогу і запонити порожнечу, але завжди робить рівно протилежне. Завжди доступний, завжди готовий приділити собі весь ваш час.
У порядку знущання в смартфонах було додано третю функцію – відшліфувати всі відтінки тривожної прив’язаності, розкрити й розвинути їхні найтонші значення. Колеги-психотерапевти підтвердять: більшість сесій присвячується не екзистенційним питанням, а почуттям, що виникають, коли він/вона не відповів/не відповіла миттєво/протягом п’яти хвилин/цілого дня. І як яскраво та нищівно при цьому переживається власна покинутість, непотрібність, і як неможливо думати і відчувати щось інше. І скільки стосунків було цими смартфонами успішно зруйновано. Це, якщо не рахувати функцію активації ревнощів та контролю (вмикається, коли він/вона на когось там підписався/підписалась; або, не дай боже, вчасно не відписався/не відписалась) – саме нею пояснюється стрімке зростання кількості розлучень серед британських вчених за останні п’ять років.
Заради справедливості згадаємо, що приблизно те саме – в плані унеможливлення нудьги, збіднення уяви, послаблення пам’яті, відірваності від реального життя, нездатності думати своєю головою, шкоди для очей і т. ін. – колись писали про книги. Особливо про друковані книги (я про це в книжці прочитав).
Останнє: цей текст написано двома пальцями на смартфоні, де ви його, скоріше за все, і читаєте, але тепер свідомі негативних наслідків.