Два питання

Навіщо я це говорю?

Не чому, а для чого. Яка в мене мета. Бо все, що говориться, має мету.
Можна мовчки відчувати лють, але якщо про неї говориться вголос, то є якась мета.
Можна забити палець і мовчки відчувати біль. Але ми кричимо і лаємось для того, що інші колишні мавпочки з нашої зграї знали, в якому ми стані, і де лежить той камінчик.

Чи досягну я своєї мети, говорячи це саме зараз і в такій формі?

Дуже часто відповідь – ні.

За роки терапії на обох стільцях, навчився ці питання хоча б іноді собі ставити. Дуже допомагає хоча б іноді промовчати.

Коли працюю з парами, пропоную ці питання партнерам. Зазвичай їх сприймають із подивом. Просто так говорю, говорю, тому що вона…, ділюся своїми почуттями. А навіщо ними ділитися? Щоб знала. Знову-таки, навіщо тобі, щоб вона знала?

Не менш важливе питання: чи призведе це говоріння до бажаної мети?
Якщо сказати: Я для тебе неважлива!, – чи станеш важливою? Справжня мета – стати важливою чи звинуватити в байдужості? Якщо друге, то все ОК: така мета може бути досягнута. Тоді наступне питання – чи воно тобі дійсно треба?

Часто чую: Я не стримуюся, я говорю без мети, реактивно. Це неправда. Це почуття виникають реактивно, а слова – це завжди вибір, з метою. Яка не завжди визнається. Бо соромно визнати: говорю, щоб завдати болю (у відповідь на біль), щоб викликати почуття провини й сорому. І так здобути моральну перевагу та більше влади, бо вмію жити тільки з добре засоромленим і завинуваченим партнером.

І ще. Зазвичай партнерам дивно почути, що кохання, повагу, увагу, прийняття, визнання, час, відчуття власної важливості неможливо отримати через пряме прохання, пряму вимогу, навіть через постійні звинувачення і претензії. Навіть якщо сказати це словами через рот сто разів. Працює з точністю до навпаки.

Прохання: Хочу, щоб ти приймала мене таким, як є, – точно не призведе до прийняття. В найкращому випадку будуть терпіти таким, як є. Щоб приймали, як є, треба бути таким, якого хочеться приймати. Щоб поважали – бути вартим поваги. Неможливо випросити чи витребувати цікавість і приємність.

Є ще один важливий момент. Часто з’ясовується, що байдужість партнера, його неповага, неуважність і т. ін. – це все – про себе, про власне невизнане ставлення. Тому і придумали слово проєкції. І якщо так, безнадійно просити партнера змінити ваше ставлення до нього.

---

Інші тексти: