Опубліковано автором izpsychogestalt

Відпочинок 

Я хочу сказати цілком серйозно, що віра в те, що робота — це доброчесність, завдає величезної шкоди

Бертран Рассел “Похвала неробству”

Психологи рекомендують відпочивати. Бо самі втомлені, робота така. І не завжди уточнюють, що відпочивати треба від того, від чого втомлюєшся.

Всі (ну майже всі) постійно втомлюються:

– від нарцисичної гарячки – безперервного самовдосконалення, незакінчених курсів, непрочитаних книжок, невиконаних задач і недосягнутих досягнень;

– від безпрецедентно необмеженого вибору (див. Баррі Шварц «Парадокс вибору» – ще одна непрочитана книжка);

– від постійної, як стілець чиєюсь дупою, зайнятості чимось або кимось (яка, на думку кардіологів 50-х, у поєднанні з гіперактивністю, амбіційністю, внутрішнім напруженням, агресивністю та хронічним відчуттям терміновості – якості, що завзято плекаються корп-культурою і складають особистість «типу А», – призводять до ішемічної хвороби серця і сприяють продажам антидепресантівперспірантів).

Але ще є менш очевидні причини втоми. Помічаю їх у своєму житті та в житті клієнтів.

Від стримування та примусу. Якщо ви навчитеся помічати та почнете записувати скільки разів за день ви стримали бажання щось зробити, сказати (або цього уникнути), ви, скоріше за все, пожалкуєте, що навчилися і почали.

Від ролі юзера. «Я прийшов у цей світ не для того, щоб свайпати повідомлення вправо» і не для того, щоб встановлювати оновлення. Але інакше життя перетвориться на хаос. Людина еволюційно розвинулась в органічну аплікуцію для обслуговування смартфона, і тут нічого не вдієш. Це втомлює, хоч і надає ілюзорного сенсу. А іноді й не ілюзорного, бо ми ж не тільки смартфон – ми весь світ юзаємо, з іншими людьми включно (і це взаємно).

Від обов’язку насолоджуватись життям і бути хронічно щасливим. Святий сучасний обов’язок, і кожен, хто ні – той проклятий, фрустрований, сповнений провиною та соромом.

Від серйозності та правил. Ми «граємо в ігри», як заповідав Ерік Берн, і не тільки (з) людьми, але й з комп’ютером, але ми більше не граємось – не створюємо реальності, як у дитинстві. Мабуть, тому що життя – штука серйозна, а ми – див. вище.

Від того, що нам ніколи не буває нудно (бо див. попередні три абзаци). Нудьгувати – це, взагалі-то, універсальний відпочинок, там – вся творчість, відновлення і реальні зміни в особистості й житті 1. Але ми або зайняті, або спазматично щасливі, або обслуговуємо смартфон.

А психологи втомлюються від присутності, від «бути для іншого», від чутливості та співчуття, від «незлиття» і “утримань”, від сидіння на стільці, від розкладу, від уже автоматичного самоспостереження і самосканування, від постійного навчання-терапії-супервізії, від самотності й спілкування – і особливо від інших психологів.

_________

1 Див. Сенді Манн “Наука нудьги” (“The Science of Boredom: Why We Need It in the Age of Distraction”)

Інші тексти: