Вторинна вигода – Ігор Забута

А ви знали, що після розлучення жінки часто набирають вагу? І ніяка дієта, ніякий спорт не допомагають. Це не просто так. Жир — це дистанція, а також невидимість, спосіб безсвідомо захиститися від очікуваного болю в наступних стосунках. Вторинна вигода така.

Я теж про це не знав, але прочитав у стрічці – і тепер знаю. А також ПМС – легальна лють, мігрень – спосіб вимкнути Внутрішнього Наглядача, а панічні атаки – крик про допомогу. Бо вторинна вигода. Вона завжди є.

Колись давно на психотерапевтичній групі мені доводили, що ногу я травмував своїм несвідомим рішенням із підступною метою – пропустити зустріч. Ніби її не можна пропустити з цілою ногою. У цьому теж вбачали вторинну вигоду. Звісно, з того часу наша психотерапевтична спільнота стала пропрацьованішою, і такого більше ніколи не трапляється.

А в усьому винен Фройд. Це він колись придумав вторинну вигоду. Якщо цікаво, почитайте кейс Дори в «Аналізі випадку істерії». Звісно, не він перший здогадався, що хворіти буває вигідно. Лікарі про це давно знали. Але, по-перше, не був би він Фройдом, якби не присвоїв цей винахід собі; по-друге, він дійсно першим чітко розрізнив вторинну і первинну вигоду.

Про первинну вигоду мало хто говорить, бо це не так просто і не так цікаво. Первинна вигода — це «втеча в невроз», заощадження психічних зусиль та «економічно найзручніше розв’язання психічного конфлікту». Щось схоже на гештальтистське «творче пристосування» в найсумніших випадках застосування цієї концепції. Зараз нам відомо, що люди іноді страждають на психічні захворювання не тільки внаслідок власного безсвідомого вибору, але також унаслідок впливу зовнішніх факторів, які насправді існують (от чесно!) і часто ніякого вибору не залишають. Вторинна вигода за Фройдом — ті бонуси, які Его може пізніше віднайти в хворобі: турбота близьких, звільнення від тягаря відповідальності тощо. За ці бонуси хворий може міцно триматися, що підсилить опір лікуванню.

І так:

– за Фройдом і первинна, і вторинна вигода — це про «неврози», як їх розуміли в ті часи, не про соматичні хвороби і точно не про поведінку;

– вторинна вигода може бути віднайдена пізніше, але це не точно.

Десь у примітках Фройд говорив, що «мотив бути хворим завжди пов’язаний зі здобуттям якоїсь вигоди, але ніколи не стверджував, що цей мотив завжди має місце.

Це по Фройду. А пізніше почалося поширювальне тлумачення: концепцію підхопили соціологи, медики, філософи. Вторинну вигоду стали вбачати і в хронічних хворобах, і в застудах, і в нещасних випадках, і в запізненях.
Найвищого творчого розвитку концепція вторинної вигоди досягла в соцмережах. Її вбачають у бідності, боргах, забудькуватості, ревнощах, складній долі, безсонні, імпотенції, облисінні.

Наслідки такої психоедукації сумні. Пишуть: “Мені треба зрозуміти, чому і для чого я хворію на рак.” А коли отримують відповідь “Вам не треба розуміти, вам треба лікуватись в онколога”, звинувачують у байдужості і непрофесіоналізмі і шукають справжнього психолога.

За допомогою вторинної вигоди можна пояснити все погане, що з вами трапляється. І звинуватити вас у ньому під виглядом “повернення відповідальності”. І пояснити настільки красиво, що буде звучати переконливо.
Красиве для нас тотожне правдивому, тому не потребує ані логічного, ані емпіричного доведення. Але це саме той випадок, коли пояснення зупиняє розуміння і перешкоджає і терапії, і лікуванню.

Інші тексти: